Від ХДУ до Шевченківської премії
До 106-ї річниці Херсонського державного університету своїми спогадами про роки навчання в альма-матер і сьогоденням поділився відомий поет Херсонщини, лауреат премії ім.Т.Г.Шевченка, випускник ХДУ Анатолій Кичинський.
Трудне я знаю щастя, чоловіче.
Заради нього, певно, ми й жили.
Щоб людям чесно глянути у вічі,
Щоб руки синові були, як дві бджоли
І щоб мій степ не зміг без лемеша,
Як я не зміг без тебе, Україно...
Щоб виростало щастя мого сина
Таврійським хлібом, сіллю Сиваша...
З точністю та емоційністю передають ці рядки поета Анатолія Кичинського самобутність та атмосферність Херсонщини та її люду.
Народився Анатолій Іванович у селі Преображенка Чаплинського району. Вже у юному віці поет відчув потяг до пера, це зіграло вирішальну роль у виборі майбутнього фаху. Після закінчення школи Анатолій вступив на філологічний факультет до одного з найстаріших навчальних закладів Півдня України - Херсонського державного університету (раніше Херсонський педагогічний інститут). Студентські роки поет згадує з теплотою, каже інколи бешкетували, як і годиться юнакам.
“Пригадую, як живучи на першому поверсі, доводилося відчиняти вікно, через яке запускали студентів, що спізнилися до гуртожитку. А ще поряд був пивний завод, тож ми там інколи вночі підробляли з хлопцями, розставляючи пляшки на у ящики, проте це не заважало ні навчанню, ні творчості”.
Саме тут, у студентському гуртожитку, народилися одні з найвідоміших рядків Анатолія Кичинського.
“Жив я на першому поверсі, а за стіною - читальна зала. І були моменти, коли у вихідні студентів було мало, я усамітнювався в цій залі. Саме там, на першому курсі, був написаний вірш, який згодом став певною моєю візитівкою: “Жива і скошена тече в мені трава””
Аби стати поетом не обов’язково мати вищу філологічну освіту, каже Анатолій Іванович, однак зізнається, що саме у вищому навчальному закладі отримав важливі професійні навички.
“Ці роки навчання дали мені немало. В інституті я багато чого почув та прочитав того, про що не чув раніше у школі. Це все було для мене нове і вже коли писалися вірші - я усвідомлював, що вони вже створюються в певних філологічних межах. В інституті я почув чимало висловлювань з приводу української народної пісні, фразеологічних зворотів українських. І потім вже розвивав у собі це. Знання, які я отримав, обов’язково треба знати людині яка пробує писати. Хто його знає, яким би я був поетом, якби не закінчив Херсонський державний університет”
Вже за 4 роки після закінчення університету, у 1976 році світ побачить його перша збірка “Вулиця закоханих дерев”. Анатолій Кичинський - автор 19 поетичних книг та лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т.Г. Шевченка. Поет каже - його успіх полягає у наполегливій праці та постійному саморозвитку.
“Усім студентам я би побажав як можна більше отримувати знань, адже потім вони дуже знадобляться. І також, вони мають розуміти, що знання приходять у процесі кропіткої роботи. Я би дуже хотів, аби наш Херсонський університет прославляв південь України, щоб опинився серед сотні найкращих ВИШів світу, а студенти з інших країн мріяли тут навчатися”
Нині, через повномасштабне вторгнення, Анатолій Іванович вимушений був евакуюватися до Івано-Франківська. Тут проводить творчі зустрічі зі студентами та відвідує літературні заходи. Однак, з нетерпінням чекає, коли зможете повернутися на рідну Херсонщину, та запевняє - готовий проводити та ініціювати творчі заходи також для студентів рідної альма-матер.
Матеріал підготувала студентка ІІ курсу спеціальності 061 Журналістика Валентина Пестушко (Федорчук)
