Протягом травня у Херсонському державному університеті тривають заходи з нагоди 70-ї річни…

Захід організували та провели координатор студентського волонтерського центру «Власний вибір» Марина Осадча та керівник музейно-архівного центру Ірина Самсакова. Треба зазначити, що це далеко не перша зустріч молоді ХДУ з Ігорем Олексійовичем, адже волонтери вже декілька років опікуються ветераном.

У своєму вступному слові Ірина Владиленівна Самсакова нагадала, що у Другій світовій війні брали участь більше ста викладачів та співробітників нашого університету, і запропонувала присутнім детальніше ознайомитися з виставкою «Вони захищали Батьківщину», присвячену ветеранам, що брали участь у бойових діях 1941–1945 років.

Звертаючись до студентства, проректор з соціально-гуманітарної та науково-педагогічної роботи Сергій Кузнецов у свою чергу відзначив, що по-різному можна ставитися до тих історичних подій, по-різному називати, але ніякими іншими словами не можна замінити слова «війна», «подвиг», «доблесть», «честь».  «А те, що зробили наші діди та прадіди, – це дійсно великий подвиг. І доказом цього є ордени і медалі нашого гостя», – наголосив Сергій Володимирович і надав слово запрошеному ветеранові.

«Я пам’ятаю Херсон таким, яким він був майже 100 років тому. Війну я зустрів у восьмому класі, та у зв’язку із хворобою залишився на окупованій території та навчався в Аграрному університеті. А коли німці почали відправляти наших хлопців у Германію, переправився через Дніпро і вступив до лав Радянської Армії, де і продовжив свій бойовий путь», – поринув у спогади Ігор Тихонов. Молодь дізналася про те, що Ігор Олексійович двічі брав участь у форсуванні Дніпра, а також форсував Сиваш та бився за Севастополь у районі Сапун-гори. «І зараз на діорамі у Севастополі викарбовано моє ім’я як учасника штурму Сапун-гори», – повідомив гість. Студенти буквально закидали Ігоря Олексійовича питаннями про ті бойові дії, у яких він брав безпосередню участь, а також про те, що відчуває людина під час виконання смертельно небезпечних  бойових завдань. А ще молодь, звичайно, цікавили й особисті моменти життя ветерана, адже під час війни він був зовсім юним і, скоріш за все, мріяв зустріти своє кохання. Про особисте ветеран змовчав, а що стосується іншого, відповів: завжди був готовий віддати своє життя заради перемоги.

Наприкінці зустрічі студенти висловили вдячність Ігорю Олексійовичу Тихонову за те, що він захищав Батьківщину та свій народ від агресора, і запросили зробити на добру згадку колективне фото.

Прес-центр ХДУ