Кожному й кожній, хто підтримує військових, наших співгромадян, які потребують допомоги, низький уклін, — Олександр Співаковський
У всьому світі 5 грудня відзначають День волонтера. Свято було засноване ще в 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В Україні волонтерський рух зародився у 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року, згідно з Постановою Кабміну.
Розквіт волонтерської діяльності припав на час Революції Гідності і початок війни на Донбасі. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових взяти на себе вирішення найбільш нагальних і болючих проблем держави.
Друга міцна хвиля підйому волонтерства в Україні пов’язана з повномасштабним вторгненням росії. З перших днів війни волонтери почали допомагати військовим та звичайним людям: збирали на ліки, обладнання та амуніцію.
"Після 24 лютого 2022 року волонтерами стали люди, які раніше ніколи цим не займались. Волонтерський рух охопив й спільноту нашого університету. Мені дуже хочеться, щоб світ дізнався про внесок кожного та кожної, але розумію, що не вистачить місця у Фейсбуці, тому зупинюся на самих перших днях, на тому, які приголомшливі, фантастичні люди живуть та працюють разом з нами.
Почну з проректора Максима Вінника. Це він з командою забезпечував життєдіяльність Херсонського державного університету у перші дні повномасштабного вторгнення, коли на базі укриття нашого закладу почав утворюватися великий гуманітарний хаб. Ми 24 лютого оголосили, що кожен представник спільноти ХДУ може розраховувати на прихисток, ніхто не буде сам, розгублений, в біді. Мешканці наших гуртожитків, працівники університету прийшли з речами і залишилися ночувати в укриттях на певний період. До них доєдналися жителі сусідніх будинків", – розповів ректор ХДУ Олександр Співаковський.
Питаннями харчування опікувалися Тамара Мандич, яка згодом стала керівницею Волонтерського центру ХДУ, та Лілія Немикіна. Тетяна Кравченко відповідала за організацію життєдіяльності у гуртожитках, де ще якийсь час залишались наші студенти та співробітники. Комусь просто нема було куди йти. Цілодобово в університеті чергували наші співробітники. Годувати їх визвався наш технічний працівник Віктор Паламар. Він кожного ранку приносив з дому домашню гарячу їжу. Через декілька днів людей стало вже багато, адже ми надали прихисток біженцям з Антонівки та Кіндійки, поряд з будинками яких точилися запеклі бої. Максиму Олександровичу вдалося запустити харчоблок їдальні, вже налагодили закупівлю продуктів, знаходили їх навіть не зважаючи на величезні черги та дефіцит всього. Розвозили нашим ветеранам та одиноким мамочкам хліб, продукти. Завдяки Червоному Хресту змогли організувати медичне обстеження діточок та й дорослих, соціально-психологічна служба університету консультувала всіх, хто звертався за допомогою. Встановили чергування і так жили й працювали доволі тривалий час. Ця система – прихисток, підтримка та комунікації - всім нам дозволила впоратись з першим шоком війни та окупації, допомогти не тільки представникам спільноти університету, а й багатьом херсонцям.
Деякі наші співробітники присвятили свій час допомозі лікарням, возили продукти, одяг та ліки пораненим та хворим. Проректорка Дар’я Мальчикова, декан факультету біології, географії та екології Ігор Пилипенко, вчена секретарка Вченої ради Наталя Воропай займалися ліками. Всі пам’ятають, що в херсонських аптеках не було навіть елементарного. Ліки закупали та дивом через перевізників, що їхали через десятки ворожих блокпостів, передавали наші колеги та знайомі, які на той час перебували у Миколаєві та інших містах на території, підконтрольній Україні.
"Завдяки підтримці українських партнерів та міжнародних донорів Волонтерський центр зміг закупати продукти, засоби гігієни та передати їх співробітникам. І все це під носом окупантів.
Наші випускники очолили потужні волонтерські організації, а наші студенти своєю творчістю, роботою у гуманітарних місіях допомагають Збройним силам, підтримують херсонців, зокрема й постраждалих від теракту на Каховській ГЕС.
Ще раз дякую кожному та кожній. Дякую нашим колегам з українських університетів, громадським організаціям, які передають гуманітарну допомогу співробітникам херсонського офісу ХДУ після того, як Херсон було звільнено. Дякуємо міжнародним партнерам, які забезпечили нас технікою для роботи. Також вдячні гуманітарному центру Херсонської обласної військової адміністрації за підтримку.
Всі ці приклади доброти та допомоги безцінні, не буває маленьких внесків, незначної участі. Все важливо, адже складається у потужний світлий волонтерський рух, який наближає Перемогу. Пишаюсь командою ХДУ! Сьогодні Міжнародний день Волонтера. Кожному й кожній, хто підтримує військових, наших співгромадян, які потребують допомоги, низький уклін. Ви щирими вчинками та безкорисними внесками у спільну справу рятуєте світ, повертаєте віру у добро та наближаєте Перемогу України", – наголосив Олександр Співаковський.
Пресцентр ХДУ
