Virtual Book Exhibition "Ivan Bahrianyi: Unconquered in Spirit, Unbroken in Word"

Твори Івана Багряного

1. Багряний І. Буйний вітер: Роман. – Мюнхен: Україна, 1957. - 423 с.

Епопея «Буйний вітер» про українську молодь у Другій світовій війні. Епопея лишилася незавершеною.

2. Багряний І. Людина біжить над прірвою: Роман / [Передм. В. Гришка]. – Новий Ульм; Нью-Йорк: Україна, 1965. – ХVI, 331 с.

1943 рік. Молодий чоловік Максим Колот опиняється між двома таборами смерті – фашистським і радянським. Ці дві армії захоплюють людину, немов піщинку в свою жорстоку гру. А та піщинка підхоплюється, тримаючись на власній волі і вірі і перемагає.

3. Багряний І. Огненне коло: Повість про трагедію під Бродами. – Новий Ульм: Україна, 1953. – 202 с.

«Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами» – роман І. Багряного про битву під Бродами влітку 1944 р., написаний і виданий у Німеччині в 1953 р. Іван Багряний (1906-1963) – письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни.

Головні герої цих творів – прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами – радянською та нацистською. У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.

4. Багряний І. Сад Гетсиманський: Роман. – Новий Ульм: Україна, 1950. – 560 с.

«Сад Гетсиманський» – роман з автобіографічними елементами українського письменника Івана Багряного, який було написано в 1948–1950 роки під час еміграції у ФРН. Перше видання роману видрукувано у 1950 році в Новому Ульмі у видавництві "Україна". На ряду з романом "Тигролови" вважається найбільш значущим твором автора.

5. Багряний I. Звіролови. – Львів; Краків, 1944.

Роман Івана Багряного «Звіролови» (1944) – перший великий твір письменника, в якому вражаюче правдиво зображено страшну людську трагедію в часи сталінських репресій. Герой роману, як тисячі й тисячі тих, хто потрапив у лабети НКВС, приречений канути у безвість, щезнути. Та не такий Григорій Многогрішний, нащадок славетного козацького роду, щоби скоритися долі. Його веде віра у свою силу і правду. Це й допомагає йому вистояти за будь-яких обставин, повернути собі свободу, а разом з нею і життя.

6. Багряний І. Генерал: (Комедія-сатира). – Мюнхен: Україна, 1984. – 94 с.

Сатирична комедія, написана й видана в еміграції у 1947–1948 роках. Дія відбувається під час відступу радянських військ з України 1941 року – у ті кілька днів, коли влада зникає, і люди бачать її зблизька без гриму. Багряний користається з жанру комедії, щоб сказати про систему те, чого не сказав би в романі.

7. Багряний І. Морітурі: Драм. повість. – Б. м. : Прометей, Б. р. – 126.

Твір присвячений стійкості людської гідності та тим, хто пройшов через жорстокі випробування й тюрми, залишаючись незламним.

8. Багряний І. Ave Maria: Поема. – [К. ], 1929. – 114 с.

В середині 1920-х років Багряний, розчарований цензурою, виїхав із Києва до Охтирки. Згодом в київських та інших книгарнях з'явилася невелика книга – поема «Ave Maria». Багряний написав її наприкінці 1920-х, і не маючи можливості обійти цензурні обмеження, випустив на книжку як саморобну.

За даними у самій книзі, її було написано 1927 року в Севастополі, Одесі та Києві, а надруковано в 1929 році видавництві «САМ», про яке ніхто раніше не чув. Книгу було надруковано власним коштом автора. Як виявилося згодом, Багряний власноруч домовився про друк книги зі своїми знайомими у охтирській друкарні, а отримавши наклад, розіслав його по книгарнях. Книгу «Ave Maria» швидко заборонили й конфіскували, але кількасот примірників з 1200 все ж встигли продати.

Книгу надрукували на дешевому сірому газетному папері в паперовій обкладинці у форматі популярної брошури. Подібне видання без офіційного дозволу, було в радянських умовах безпрецедентним. Про такий формат, вигаданий Багряним, ходили легенди в журналістських і письменницьких колах, названий деякими «творчим вибриком». На думку істориків, зокрема, Вахтанга Кіпіані, саме це видання Багряного було одним із перших із серії Самвидаву, дисидентської форми друку та передруку літературних творів, що отримала великий розвиток після 1950-х років.

9. Багряний І. Антон Біда – Герой труда: (Відповідь людоловам – повість про Ді-Пі). – Мюнхен: Україна, 1956. – 269 с.

Історико-сатирична повість Івана Лозов’яги (псевд. Іван Багряний), українського поета, публіциста, журналіста, політв’язня радянських концтаборів, політичного діяча, члена ОУН. У творі порушено проблему репатріації українських емігрантів з німецьких таборів для переміщених осіб Ді-Пі до СРСР після Другої світової війни, де їх часто очікувало ув’язнення в нових концтаборах. В образі персонажа Антона Біди автор змалював зібраний портрет політичних емігрантів, які не бажали повертатися до радянської дійсності.

10. Багряний І. До меж заказаних: Зб. поезій. – К. : Маса, 1928.

«До меж заказаних» – перша поетична збірка українського письменника Івана Багряного. Вийшла друком у видавництві «Маса» 1929 р. У збірці представлені різні стилі творчості Багряного: ліричний («Люблю» – 1926, «Вечір зимовий» – 1927, «Дівчині» – 1929), поетичні й громадянські маніфести («Канів» – 1927, «Газават» – 1929, «Товаришам» – 1929), майстерність езопової мови, натяку («Монголія» – 1926, «Туман» – 1927). Єдиного спрямування збірка не має, її цілісність полягає саме в різнобарвності, багатоликості автора.

Тон збірки – сумний, «занепадницький», але водночас ворожий до сучасності. Автор незадоволений тогочасною дійсністю, він або насміхається з неї, або намагається її змінити, або тікає від неї, не оглядаючись.

11. Багряний І. Золотий бумеранг: Зб. поезій: Рештки загубл. , конфіскован. та знищ. : 1926 – 1946 / Передм. Б. Подоляка. – [Б. м. ]: Прометей, 1946. – 175 с.

До збірки «Золотий бумеранг» увійшли вірші, поеми, сатиричні твори, а також роздуми про літературу та письменників, висловлені І. Багряним, який і в умовах еміграції не втрачав зв'язку з отчою землею - Україною. Це повніше видання його поетичної спадщини (значна частина віршів друкується вперше). Крім того, відтворено художні ілюстрації самого ж автора до поеми «Антон Біда герой труда». Видання розраховане на всіх, хто цікавиться рідним словом, культурою, історією.

12. Багряний І. Скелька: Роман [у віршах]. – Х. : Книгоспілка, 1930. – 154 с.

Роман «Скелька» був написаний Іваном Багряним у 1928 році. В романі у віршах Багряний використав почуту в дитинстві легенду про те, як у XVIII столітті селяни села Скелька (тепер Сумська область), протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир.

13. Багряний І. Казка про лелек та Павлика-мандрівника. – Мюнхен: Україна, 1958. – 46 с.

Казка про лелек та Павлика-мандрівника – пригодницька дитяча казка з елементами фантастики, написана Іваном Багряним у 1943 році.

14. Багряний І. Боротьба проти московського імперіалізму й Українська Національна Рада: Доп. виголош. в Англії: Запитання та відповідь. – [Б. м. ]: Укр. вісті, 1954. – 135 с.

У цій книзі опубліковано доповідь автора, яку він виголосив під час своєї поїздки до Великої Британії, а також його відповіді на запитання слухачів. Основний фокус роботи спрямований на аналіз національно-визвольних змагань, критику радянського тоталітарного режиму (московського імперіалізму) та діяльність Української Національної Ради (УНРади) як передпарламенту Української Народної Республіки в екзилі.

15. Багряний І. Ганебне проголошення. – Новий Ульм, 1960. – 16 с.

Ця праця належить до ідеологічної та політичної публіцистики автора. Як лідер Української революційно-демократичної партії (УРДП) та голова Української Національної Ради, Іван Багряний гостро реагував на тогочасні геополітичні події, радянську пропаганду, а також внутрішні суперечки всередині української еміграції. Брошура містить критичний аналіз політичних заяв та декларацій того періоду.

16. Багряний І. Крокви над табором: Нариси. – [Х. ]: Рух, 1932. – 104 с.

Це перша окрема книжка прози Багряного, надрукована в УСРР. До її появи Багряний був відомий передусім як поет і художник-графік, але не як прозаїк. Жанр першодруку був визначений автором як «нариси», тобто тексти з високою часткою документальності. Тексти базуються на особистому досвіді автора, який працював у сільській місцевості й безпосередньо спостерігав хід колективізації.

У нарисах Багряний писав про досягнення «червоного» села, обидва нариси були соцреалістичними творами, якими автори намагалися показати лояльність до режиму. Фактично, книга стала одним із найранніших художніх текстів про колективізацію, написаний без повного ідеологічного шаблону. У «Кроквах над табором» автор уже піднімав теми, які стануть центральними пізніше: насильство держави над людиною, приниження особистості, моральний вибір у нелюдських умовах.

17. Багряний І. Фарватер п’ятої колони: (Відповідь ком. силам і їх друк. орг. в США і Канаді). – [Б. м. ], 1949. – 15 с.

Ця праця є зразком гострої політичної публіцистики повоєнної української еміграції. Наприкінці 1940-х років розгорталася Холодна війна, а українські втікачі від радянського режиму вели активну ідеологічну боротьбу.

Література про життя та творчість І. Багряного

1. Іван Багряний (1907 – 1963): [Про творчий шлях: Довідка] // Координати. Т. 2. Антологія сучасної української поезії на заході / Упоряд. Б. Бойчук, Б. Т. Рубчак; Обкл. роботи Л. Гуцалюка. – Б. м. , 1969. – С. 47 – 50.
2. І. Багряний // Азбуковник: Енцикл. укр. л-ри / Склад. Б. Романчук. – Філадельфія: Київ, 1969. – Т. 1. – С. 200 – 204. 
3. Іван Багряний // Атом серця: Укр. поезія першої половини ХХ ст. / Упоряд. , передм. , приміт. Ю. Коваліва. – 2-ге вид. – К. , 1993. – С. 196.
4. Багряний І. : [Укр. письменник, поет] // Енцикл. українознавства. – [Париж; Нью-Йорк], 1955. – Т. 1. – С. 81.
5. Багряний І. // Енцикл. українознавства. – Перевид. в Україні. – К. , 1993. – Т. 1. – С. 81.
6. Іван Багряний: [Некролог] // Визвол. шлях. – 1963. – Кн. 9, верес. – С. 1079.
7. Бендер В. Багряний зблизька // Укр. вісті (Новий Ульм). – 1964. – 20 верес.
8. Вірний М. Іван Багряний (2. 10. 1907 – 25. 8. 1963) // Мол. Україна (Торонто). – 1963. – Ч. 108, жовт. – С. 3.
9. Вірний М. Іван Багряний (2 жовт. 1907 – 25 серп. 1963) // Любить Україну: Альманах укр. брат. союзу. – 1994. – С. 212 – 217.
10. Войчишин Ю. Іван Багряний: Літ.-бібліогр. студія / Вступ. слово К. Біди; Укр. вільна АН. – Вінніпег; Оттава, 1968. – 87 с. 
11. Волиняк П. Людина, письменник і політичний діяч: З нагоди п’ятидесятиліття І. Багряного // Нові дні. – 1957. – Ч. 95, груд. – С. 19 – 21.
12. Гаврильченко О. , Коваленко А. Огненне коло Івана Багряного // Київ. – 1991. – № 3. – С. 95 – 96.
13. Галкін О. Людина – це не нуль історії: [Про життєвий і творчий шлях І. П. Багряного]: Нарис // Червоний промінь. – 1991. – 14 верес. (№ 37). – С. 8.
14. Гетьманець М. Ф. Багряний І. // Літературна Харківщина: Довідник / За заг. ред. М. Ф. Гетьманця. – Х. , 1995. – С. 47 – 48.
15. Гіммельрайх К. Іван Павлович Багряний // Укр. вісті (Новий Ульм). – 1963. – 8 груд. – С. 5.
16. Головацький І. І. І. П. Багряний – духовний велетень українського народу // Укр. вісті. – 1963. – 24 листоп. – С. 8.
17. Гришко В. Живий Багряний. – Новий Ульм: Укр. вісті, 1963. – 30 с.
18. Гришко В. Живий Багряний: Доп. на вічах у Нью-Йорку й Чікаго. 5 і 6 жовт. 1963 р. // Багряний І. Під знаком скорпіона: З творчої спадщини письменника: Поезія, проза, публіцистика. – К. , 1994. – С. 220 – 236.
19. Даниленко-Слобідський К. Моя очна ставка з І. П. Багряним // Укр. вісті (Новий Ульм). – 1964. – 3 – 10 трав. – С. 6.
20. Жданович О. Ревізія і капітуляція // Укр. слово. – 1959. – 4 жовт.
21. Загребельний П. А. Багряний Іван // УЛЕ. – К. , 1988. – Т. 1. – С. 108.
22. Кацнельсон А. Пророцтво Івана Багряного // Літ. Україна. – 1995. – 3 серп.
23. Качуровський І. …І четвертий вимір сюжету: Про творчість Івана Багряного // Літ. Україна. – 1995. – 16 листоп.
24. Клен Ю. Думки на дозвіллі // Слово і час. – 1991. – № 4. – С. 52: Про І. Багряного.
25. Коновал О. Архіви Івана Багряного та УРДП передано до УВАН // Мол. Україна. – 1991. – Ч. 400, берез. – С. 14.
26. Коновал О. Іван Багряний – борець за справедливість: (До 65-ліття з дня народж.) // Нові дні. – 1972. – Ч. 272, верес. 
27. Коновал О. Іван Багряний // Дзвін. – 1991. – № 5. – С. 94 – 95.
28. Коновал О. Іван Багряний – борець за справедливість // Укр. вісті. – 1972. – 17 – 24 верес.
29. Коновал О. Посвячення пам’ятника Григорію Китастому: [Є відомості про творчі зв’язки з І. Багряним] // Мол. Україна. – 1991. – Ч. 405, верес. – С. 16 – 17.
30. Коновал О. Співпраця Григорія Китастого і Івана Багряного: [Пісен. репертуар І. Багряного] // Мол. Україна. – 1991. – Ч. 339, лют. – С. 16 – 17.
31. Корж М. Хто такий Іван Багряний // Вечір. Харків. – 1993. – 16 січ.
32. Костюк Г. Звеличник відважних і чесних Іван Багряний // Слово (Нью-Йорк). – 1964. – № 2. – С. 18 – 22.
33. Кравченко О. Україніка західно-європейськими мовами від 1945 по 1962 // Слово. – 1964. – Ч. 2. – С. 345, 346.
34. Лавріненко Ю. Іван Багряний – політичний діяч і письменник // Українське слово: Хрестоматія укр. л-ри та літ. критика ХХ ст. : У 3 кн. – К. , 1994. – Кн. 2. – С. 612 – 617.
35. Лівицький М. Велика людина й великий українець // Укр. вісті (Новий Ульм). – 1963. – 1 – 8 верес. – С. 1, 4.
36. Лук’яненко Є. З Іваном Багряним до розуміння українського сьогодення // Донбас. – 1993. – № 4. – С. 53 – 57.
37. Миронець Н. Слідчі справи Івана Багряного: (За матеріалами арх. ДПУ – НКВС) // Розбудова держави. – 1995. – № 1. – С. 51 – 60.
38. Нитченко Д. Видатна постать нашої доби // Укр. вісті (Новий Ульм). – 1964. – 23 лют. – С. 5.
39. Нитченко Д. Листи письменників. – Мельборн, 1992. – С. 3 – 6.
40. Помер Іван Багряний [25 серп. 1963 р. в Зах. Німеччині] // Нові дні. – 1963. – Ч. 164, верес. – С. 2, 10 – 12.
41. Письменник і громадянин (І. Багряний) // Укр. Прометей. – 1945. – № 29.
42. Попільнюх М. Слово про І. Багряного // Прапор перемоги (Охтирка). – 1996. – 27 берез.
43. Приходько І. Поезія Івана Багряного в музиці композиторів української діаспори // Нар. творчість та етнографія. – 1993. – № 4. – С. 85 – 88.
44. П’ятидесятиліття Івана Багряного // Укр. літ. газ. – 1957. – № 10. – С. 1. 
45. Пригорницький Ю. Вісті про “Українські вісті”: [Про заснування газ. та про І. Багряного] // Літ. Україна. – 1992. – 13 лют.
46. Сварог В. Два виміри серця // Нові дні. – 1966. – Ч. 203, груд. – С. 4 – 8.
47. Сечин Н. Ми є. Були, і будем Ми!: [Про життєвий і творчий шлях І. Багряного] // Друг читача. – 1992. – 29 січ.
48. Соловей О. Два тексти поеми “Скелька”: [Про роботу письменника над своїми творами] // Нові дні. – 1990. – Ч. 479, січ. – С. 18.
49. Усань В. Про 90-річчя від дня народження Івана Багряного: [Про творчий шлях письменника та політ. діяча] // Укр. вісті (Торонто). – 1996. – 11 лют.
50. Чапленко В. Пропащі сили. – Вінніпег, 1960. – С. 75.
51. Череватенко Л. “Ходи тільки по лінії найбільшого опору і ти пізнаєш світ”: [Життя і творчість І. Багряного [Лозов’ягіна] (1907 – 1963)] //Дніпро. – 1990. – № 12. – С. 61 – 76.
52. Шевченко О. Іван Багряний: (Сильветка в мініатюрі) // Мол. Україна. – 1978. – Ч. 273, груд. – С. 1 – 4.
53. Шугай О. В Новому Ульмі, при Дунаю: Замість передм. // Багряний І. Під знаком скорпіона: З творчої спадщини письменника: Поезія, проза, публіцистика. – К. , 1994. – С. 5 – 27.
54. Шугай О. Прирекла любов: Нове до біогр. І. Багряного // Літ. Україна. – 1992. – 6 лют.
55. Шугай О. Через терни Гетсиманського саду: Нове з біогр. І. Багряного // Україна. – 1991. – № 18. – С. 30 – 35; Те ж. – Літ. Україна. – 1990. – 6 верес.