From books to digital opportunities: what the KSU library is becoming
Автори: Крістіна Хведорко, Микита Шарапов
– Для початку, пані Алло, розкажіть, будь ласка, про себе нашим глядачам.
– Як ви вже сказали, Коваль Алла Олександрівна, директорка Наукової бібліотеки. З 2022 року я виконувала обов’язки директорки бібліотеки і з 2024 року я вже директорка Наукової бібліотеки. Пройшла до того, щоб стати директоркою бібліотеки від звичайної бібліотекарки в першій читальній залі, потім відповідала за всі цифрові питання в науковій бібліотеці і вже зараз використовую цей досвід в нашій ситуації, такій складній, як функціонування під час повномасштабного вторгнення.
– Хочеться розпочати з того, як повномасштабна війна вплинула на роботу бібліотеки та її працівників і що вам довелося змінити у звичному форматі роботи?
– Ви знаєте, я би сказала, що сьогодні Наукова бібліотека фактично працює у двох вимірах, але основний, звісно що через безпекову ситуацію, – це онлайн-функціонування. Студенту не потрібно обов’язково приходити фізично до бібліотеки, щоб отримувати багато необхідної інформації. Через сайт наукової бібліотеки можна перейти до електронного каталогу електронної бібліотеки, баз даних, інституційного репозитарію, отримати інформацію про академічну доброчесність, наукові ресурси, правила оформлення робіт. Тобто ми також консультуємо студентів і наших науковців, викладачів онлайн. Бібліотека змінила формат, але не змінила свою головну функцію – бути поруч із користувачем тоді, коли йому це потрібно. А стосовно того, як змінилось життя наших співробітників, звісно, що наше життя дуже сильно змінилось, і ми змінили підходи до нашої роботи. Ми максимально все, що можна було, перевели в наше цифрове поле, зберегли і продовжуємо працювати.
– Які дистанційні послуги бібліотека зараз надає студентам, викладачам або науковцям? Якими з них користуються найчастіше?
– Звісно, що це консультації, пошук інформації, наукових джерел, доступ до електронних ресурсів, допомога з використанням баз даних, робота з репозитарієм. Окремий напрям в нас є – допомога з академічною доброчесністю: це питання цитування, оформлення списку використаних джерел і перевірки академічних текстів. Для викладачів і науковців – найчастіше до нас звертаються стосовно баз даних Web of Science, Scopus та підтримки і питання авторських профілів, публікаційної активності і відкритої науки. Для студентів – тепер найважливіше те, що вони можуть звернутися до нас дистанційно і не залишатися наодинці з фразою “Я не знаю, де це знайти”. Тобто ми допомагаємо знаходити корисну інформацію і пояснюємо, як правильно користуватися.
– А які можливості для подальшої цифровізації бібліотеки Ви бачите? Чи є якісь сервіси або технології, які хотілось би запровадити найближчим часом?
– Я думаю, що наступний етап – це не просто накопичувати більше електронних ресурсів, а зробити так, щоб студенту було максимально легше ними користуватися. Тобто я би хотіла сформувати єдине цифрове середовище бібліотеки, де людина швидко знаходить потрібну інформацію, а це статті, дисертації, кваліфікаційні роботи. Але є інші питання, які можна вирішити, отримати відповіді, консультації. Також перспективною є і автоматизація окремих бібліотечних процесів – сучасні пошукові технології і, звісно, елементи штучного інтелекту. Тож для мене цифровізація – це не лише технологія заради технології. А якщо наша технологія не робить життя користувача простішим, то виникає питання, навіщо вона потрібна?
– Чи є якийсь найяскравіший приклад, коли бібліотека дуже допомогла або викладачу, або студентові?
– Я не буду зараз називати якісь конкретні імена, але, наприклад, студент може звернутися з дуже простим, на перший погляд, питанням: “Мені потрібно написати кваліфікаційну роботу. Але я не знаю, де шукати джерела”. І тут робота бібліотекаря вже полягає не в тому, щоб просто дати кілька посилань. Ми можемо показати, як правильно оформлювати пошуковий запит, де шукати публікації, як працювати з репозитарієм, базами даних, як оцінювати джерело. Для мене саме ці ситуації дуже цінні, бо в результаті студент отримує не тільки відповідь, а навичку, яка залишається з ним надалі.
– З якими зараз труднощами найчастіше стикаєтеся у роботі бібліотеки та як Вам вдається їх долати?
– Найбільша складність це, звичайно, безпекова ситуація і неможливість повноцінно працювати з фізичним фондом. Інша проблема – це цифрове перевантаження. Сьогодні інформації настільки багато, що студенту іноді складніше не знайти інформацію, а зрозуміти, якій інформації можна довіряти. Тому ми намагаємось не просто надавати ресурси, а й навчати ними користуватися. Саме в цьому і є зараз труднощі – перенасичення інформацією і необхідність надати розуміння, вміння, як правильно знайти серед цієї просто купи інформації найдостовірнішу – ту, з якою можна працювати.
– Наскільки я знаю, до повномасштабного вторгнення відбулося відкриття зали-трансформер. Як виникла ідея створення саме зали-трансформеру та що робило цей простір особливим?
– Зала-трансформер була частиною загального оновлення бібліотеки. Її відкрили 15 грудня 2020 року. Ідея була в тому, щоб бібліотека перестала сприйматися тільки як явище, де стоять книжкові полиці і люди тихенько сидять, займаються. Нам хотілося створити такий живий університетський простір, який може змінюватися залежно від потреб. Там можна було провести лекцію, зустріч, презентацію, дискусію, тренінг або такий сучасний захід. Саме можливість трансформації простору і робила його особливим. І саме так виникла ця ідея. Хотілося б надати студентам більше, ніж просто простір, де можна взяти книжку і тихенько сидіти.
– Якою була саме реакція студентів на появу такого сучасного простору?
– Вона була дуже позитивною. Студентам дуже сподобалось, що в університеті з’явилось таке сучасне місце, де можна не просто прийти по книжку, зустрітися, поспілкуватися, послухати лекцію, попрацювати разом. Ми навіть розмістили таке окреме місце з подушками, на яких можна було сидіти, збиратися студентам. Вони так і робили. Навіть у вільний час, коли в них не було занять, коли не проходили в наших залах якісь офіційні заходи, вони просто збиралися там спілкувалися. Це було особливе місце. Мені здається, це взагалі такий важливий показник сучасної бібліотеки, коли студент приходить не тому, що його відправили, а тому, що йому дійсно хочеться туди прийти і там бути.
– Скажіть, будь ласка, які ресурси чи послуги бібліотеки, на Вашу думку, студенти використовують недостатньо, хоча вони могли б суттєво допомогти їм у навчанні?
– Я б особливо звернула увагу на наш інституційний репозитарій і наукові бази даних. Студенти іноді думають, що репозитарій – це просто місце, куди завантажують дипломні роботи. Насправді це значно ширше: у ньому є і наукові статті, навчально-методичні рекомендації, публікації викладачів. Станом на зараз у нас більше ніж 21 000 документів. Тому я завжди раджу студентам, перш ніж шукати щось таке випадкове в Google, подивитися, а що вже написали, опублікували ваші викладачі й науковці університету. Тобто я би хотіла більше уваги до нашого репозитарію наших студентів.
– Ви згадали про репозитарій. Наскільки активно взагалі студенти ним користуються? І для яких цілей та потреб використовують найчастіше?
– Я вже говорила про те, що я б хотіла, аби нашим репозитарієм студенти користувалися частіше. У нас дуже багато корисної інформації в нашому репозитарії. Наприклад, у нас є і студентські дослідження з культурології, психології, соціальної роботи, економіки, туризму. У нас є навіть роботи про міфологію і релігійні вірування в Україні, про психологічне благополуччя, прокрастинацію, подолання стресу. У нас є дуже багато інформації про нашу Херсонщину, і навіть про Програму професійної орієнтації жителів деокупованої Херсонщини на 2025–2030 роки. Є дослідження про використання штучного інтелекту навіть в ресторанному бізнесі. Тому я би хотіла, щоб використовували частіше. Я б взагалі радила всім, хто цікавиться певною темою, не сприймати репозитарій тільки як академічне сховище. Там є багато матеріалів, які можна читати просто з цікавості, щоб краще знати певне явище, професію, історію чи проблеми нашого суспільства.
– Як змінилися потреби студентів і викладачів у бібліотеці за останні років 4–5? Чого вони найбільше потребують саме в цифровому середовищі?
– Запити стали більш такими цифровими. Раніше запит звучав просто: “Дайте мені книжку”. Сьогодні частіше звучить: “Де я можу знайти достовірну інформацію на таку тему? Де знайти наукову статтю? Як перевірити джерело? Як правильно оформити посилання? Як знайти роботи інших дослідників?”. Тобто бібліотекар сьогодні – це вже не лише людина, яка знає, де стоїть книжка, а й фахівець, який допомагає орієнтуватися в інформаційному просторі. Тепер це цифрові запити – де знайти? як правильно користуватися?.
– Скажіть, чи проводить бібліотека консультації на сьогодні для студентів щодо пошуку достовірної інформації та роботи з науковими джерелами?
– Звісно, ми проводимо такі консультації. Ми взагалі перші курси зустрічаємо завжди онлайн-зустріччю, де ми показуємо наш сайт, нашу сторінку, і де, як саме шукати інформацію, які в нас є бази даних. Також ми супроводжуємо студентів і на кожному курсі. Фахівців Наукової бібліотеки запрошують і на свої заняття інші викладачі. І ми залюбки долучаємось, показуємо, як правильно користуватися, консультуємо, як правильно шукати інформацію, яка може бути найбільш корисною. Тому, так, ми проводимо такі зустрічі, такі консультації – і не тільки групові, а індивідуальні, за окремим запитом.
– Що Ви найбільше полюбляєте у своїй роботі і у ці такі складні часи що Вас надихає?
– Я люблю моменти, коли я розумію, що моя робота, наша робота Наукової бібліотеки, комусь реально допомогла. Можливо, для когось це просто знайдена стаття або правильно оформлене покликання. Для студента ми можемо вирішити питання, яке, можливо, турбувало його декілька годин або цілий день, а ми взяли і допомогли, і це вирішили. Мене надихає саме тоді, коли до нас звертаються – і ми можемо допомогти. Надихають наші зустрічі зі студентами. Навіть з першого курсу наші зустрічі, коли я отримую якісь додаткові запитання. Мене це, дійсно, надихає. Ми продовжуємо бути потрібними і, мабуть, це найкраща мотивація для бібліотеки.
– Яку саме роль, на Вашу думку, відіграватиме бібліотека університету в майбутньому? Чи може вона стати не місцем лише доступу до літератури, інформації, а й сучасним освітнім простором?
– Я переконана, що університетська бібліотека майбутнього – це не тільки сховище книжок. Це буде цифровий освітній, комунікаційний, науковий простір. Книжки, звичайно, залишаться, вони будуть, але поруч із ними будуть і електронні ресурси, відкриті дані, наукові бази, репозитарії, цифрові ресурси, і, звичайно, штучний інтелект. І роль бібліотеки теж змінюватиметься. Ми будемо не тільки допомагати знайти інформацію, а й навчати, як знайти якісну інформацію, як її оцінити, правильно використовувати й не порушувати академічну доброчесність. Наша роль змінюватиметься, але ми завжди будемо поруч з нашими студентами, викладачами.
– Дякуємо за Ваші відповіді, за цю розмову. Друзі, користуйтеся бібліотекою та долучайтеся до нашої спільноти Херсонського державного університету.
– Дякую.