The creative legacy of Oleksa Storozhenko to the 220th anniversary of her birth

Олекса Стороженко народився 24 листопада 1805 (за деякими даними – 1806) року в селі Лисогори (Чернігівщина) в родині дрібного поміщика. Його рід – стародавній, з козацьким корінням, з предками, які були серед військової старшини. Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині, в містечку Великі Будища Зіньківського повіту, де він здобував домашню освіту. У 1821-1823 рр. навчався у приватному пансіоні – «благородній гімназії» в Харкові, де вивчав, зокрема, іноземні мови, історію, географію.

Майже тридцять років Стороженко служив у війську. Він починав у 1824 р. як унтер-офіцер у кінно-єгерському або драгунському корпусі, а згодом досяг чину старшого офіцера у штабі кавалерійського корпусу.

Після військової служби він став чиновником зі «спеціальними дорученнями» при київському генерал-губернаторові. Виконував функції слідчого-криміналіста. Такий досвід – спостереження за життям людей, переїзди, контакти з різними верствами – дав йому унікальний матеріал для майбутньої літературної творчості.

1857 року вийшов друком роман «Братья-близнецы» і цикл оповідань «Рассказы из крестьянского быта малоросиян» російською мовою. А 1862 року, коли почав виходити україномовний журнал «Основа», Стороженко друкує в ньому цілу низку оповідань уже добірною українською мовою. Ще через рік у Петербурзі побачило світ нове видання письменника – двотомник «Українських оповідань».

Його творчість сповнена українського фольклору, побуту селян, народних переказів, звичаїв, легенд, народної мови, приказок, пісень. Стороженко досліджував старі вірування, демонологію, народну містичну уяву, історичні епохи – зокрема козацькі часи, життя на селі, прості долі людей.

Його стиль – «земляний», «народний»: жива мова, фольклорні мотиви, образи селянського побуту, народні приказки й пісні. Серед провідних тем – побут українців, народні звичаї, вірування, історичне минуле, доля простих людей, часто з елементами містики чи готики.

Серед його відомих творів:

• Збірка оповідань Українські оповідання (1863) – двотомник, що відображає народне життя, традиції, характер людей.
• Новела Закоханий чорт (1861) – зразок готико-романтичної прози, де поєднані міф, народні вірування, містика.
• Незавершена повість Марко Проклятий – з елементами готики, фольклору, містики. Відомо, що лише перші дві глави були опубліковані за його життя.
• Також – гумористичні й сатиричні розповіді, оповідання, драми, де відтворено народний побут, мораль, традиції.

Стороженко – одна з ключових фігур української літератури XIX століття. Його творчість показує побут, мову, звичаї українського села, народні вірування, дає портрет «простої людини» того часу. Він символізує перехід від «готичного/романтичного» відчуття до реалізму й фольклорної прози, поєднуючи містичні мотиви з народними віруваннями – своєрідний міст між традицією й модерністю.

У творах Стороженка – жива мова, живі герої, живе життя – і саме тому навіть сьогодні вони можуть сподобатися тим, хто цікавиться історією, фольклором, українською культурою.

У 1864 р. Олексу Стороженка перевели до м. Вільно (столиця Литви). Вийшовши у відставку в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь). Тут він виконував обов’язки брестського повітового предводителя дворянства і голови з’їзду мирових посередників. Письменник ретельно займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Був енергійною людиною з міцним здоров’ям і силою, за власним свідченням, «згинав двогривенні й носив на гору десять пудів», хоча в останні роки життя все частіше давалася взнаки давня контузія. Багато часу Олекса Стороженко віддавав грі на віолончелі, малював, ліпив і був навіть нагороджений медаллю Академії мистецтв.

Помер О. Стороженко 18 листопада 1874 р. на своєму хуторі. Похований у м. Бресті

Його спадщина – літературна і фольклорна – зберегла для нас голос минулого, звуки та голоси українського села, народну душу. 

 Рекомендований список літератури:

1. Стороженко Олекса. Матусине Благословення. Основа: южно-русский литературно-ученый вестник. Cентябрь / відп. ред. В. М. Білозерський - Санкт-Петербург : Тип. Н. Тиблена и Комп., 1861. С. 41-52.http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0012101
2. Стороженко Олекса. Повні тексти творів. https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=298
3. Українські оповідання Олекси Стороженка : [у 2 ч.]. Санкт-Петербург: В тип. П. А. Кулиша, 1863. https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/0000776
4. Ч. 1 З народних уст. - 1863. - 263 с.
5. Ч. 2 Оповідання Гpицька Клюшника. - 1863. - 279 с.
6. Вільна Я. Національна свідомість і національна самосвідомість українців ХУІІІ-ХІХ століть у художній інтерпретації Олекси Стороженка. Modern engineering and innovative technologies. 2023. Вип. 27. Том 03. С. 93-102. https://doi.org/10.30890/2567-5273.2023-27-03-047
7. Гузь Б. Олекса Стороженко: сторінки біографії. Оживає минувшина : творчість ічнянців. 2019. Кн. 10. С. 56–75. https://chz.org.ua/oleksa-storozhenko-storinky-biohrafii/
8. Донцов Д. Тип запорожця у О. Стороженка. Правда прадідів великих. Філадельфія: Видання Головної управи Організації оборони чотирьох свобод України, 1952. С. 20-38 http://resource.history.org.ua/item/0014486
9. Зінченко Н. Фольклорні й літературні джерела ідіостилю Олекси Стороженка. Філологічні семінари. 2013. Вип. 16. С. 257-263. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fils_2013_16_32.
10. Ільїнська Н. Етнокультурні коди міфологеми Агасвера в романі Олекси Стороженка «Марко Проклятий». Збірник наукових праць «Південний архів (філологічні науки). 2025. №100. С. 64-78 https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2025-100-6
11. Концепція національної ідентичності в художньому світопросторі Олекси Стороженка. Українська література: історичний досвід і перспективи, 2024. Вип. 3. С. 31-45. https://doi.org/10.31652/3041-1084-2024-3-03
12. Малиновський А. Історичні матриці сугестивного письма Олекси Стороженка: між естетикою та ідеологією. Рrzegląd wschodnioeuropejski (East European Review). 2024. 15/1 С. 275-293 https://uwm.edu.pl/cbew/p.wschodnioeuropejski.html
13. Пастух Х. Творчість Олекси Стороженка в аспекті готичної поетики. Українське літературознавство. 2011. Вип. 73. С. 164-169. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ul_2011_73_16.
14. Свириденко О. Епістолярні джерела вивчення творчості Олекси Стороженка. Рідна школа. 2018. № 3-4. С. 50-54. http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsh_2018_3-4_12.
15. Свириденко О. Хозарський міф та його осмислення у прозі Олекси Стороженка. Теоретична і дидактична філологія. 2014. Вип. 17. С. 425-436. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tidf_2014_17_38.
16. Стешенко І. Ол. П. Стороженко. Причинки до характеристики його творчости. Записки товариства імені Шевченка : вид-во, присвяч. науці і письменству укр.-рус. народу. 1901.Т. 43. Кн. 5. - Львів : Накладом Т-ва імені Шевченка. С.1-46. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0006350
17. Янів Я. Порівняльний аспект романів виховання "Повнолітні діти” Ірини Вільде та "Братья-близнецы” Олекси Стороженка. Українське літературознавство. 2011. Вип. 73. С. 189-193. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ul_2011_73_19.