Історія співробітника ХДУ: «Дах тримається на міжкімнатних перегородках, бо несучі стіні розмило водою»
Херсонська родина Козакових є однією з тих, чий дім зруйнувала катастрофа на Каховській ГЕС. Олександр Козаков – співробітник Херсонського державного університету, який і сьогодні працює у нашому офісі в Херсоні та допомагає із ліквідацією наслідків обстрілів.
Зазначимо, що волонтерський центр ХДУ систематично спрямовує допомогу тим, хто постраждав від підтоплення у Херсоні. А також допомагає представникам університету, які весь цей час залишаються у місті та підтримують життєдіяльність нашого освітнього закладу.
Як підрив дамби на Каховській ГЕС зруйнував один з тисячі будинків на Херсонщині – далі у матеріалі Херсон плюс.
Будинок в районі Корабельної площі родина Козакових придбала в 2019 році. Про це Олександр та Юлія мріяли понад 10 років, збирали на власну оселю у Херсоні. Тож подружжя усе робило під себе, з особливим натхненням і турботою. А в 2021 році дім заповнився ще й дитячим сміхом.
Нині від колишнього щасливого життя в цьому будинку в родини Козакових залишилися лише спогади та кілька міжкімнатних перегородок, на яких і тримається дах. Несучі стіни розмило водою, а усі речі вкрити щільним шаром осілого мулу.
«Все, що вдається відкопати – чорне від цього болота. Звичайно, хочеться щось зібрати та відновити з речей. Не заради того, аби потім ними користуватися – а тому що це пам’ять. Особливо, якщо це стосується сина… Я знаходжу його дитячі речі й в мене сльози на очах, бо це частина історії нашої родини», – говорить Олександр Козаков.
Вода затопила будинок родини по самий дах
«Ми намагалися боротися зі стихією власними силами»
«Про те, що російські військові підірвали Каховську ГЕС я дізнався о п’ятій ранку. Якщо чесно, я не повірив спочатку, передивився телеграм-канали та офіційні джерела – а там жодного слова. Це лише ближче до шостої ранку з’явились перші підтвердження катастрофи», – розпочинає нашу розмову херсонець Олександр Козаков.
Тоді ж Олександр разом з іншими чоловіками-сусідами вийшли у бік берега, аби подивитися що відбувається. На той момент, ріка вже мала дуже стрімку течію, а вода почала виходити за звичні межі.
«Наші будинки знаходяться немов у ямі, а від Дніпра нас відділяє своєрідна дамба – насип, на якій розміщені залізничні колії. Вона висотою десь п’ять метрів і ми гадали, що вода не перевищить цього рівня. Однак під дамбою є дренажна система і з цих труб вже почала проступати вода та заливати нижню вулицю. Тож ми почали набирати у мішки землю та закладати ними отвори, об 11 годині закінчили та розійшлися по домам. На певний час наші зусилля зупинили розлив води. Та вже через годину всі наші захисні споруди було зруйновано. Вода почала прибувати із шаленою швидкістю. Вже о 13 годині у нашому кварталі було води по груди», – ділиться херсонець.
Він додає, до такого розвитку подій ніхто не був готовий. Адже за всіма експертними прогнозами вода мала піднятися максимум на метр – по вікна будинків. Тому більшість сусідів чоловіка почали рятувати речі та господарство вже коли рівень води був вище колін і цей потік лише набирав обертів.
Як вода поглинає усе, що створювала їх родина роками – Олександр спостерігав один. Адже після прильоту до сусідів у листопаді минулого року – він вивіз дружину Юлію разом з сином Артемом до рідних в Дніпропетровську область. Сам же чоловік залишився у місті доглядати за будинком та продовжувати працювати керівником навчально-тренувального центру ХДУ.
А ось на питання, коли ж саме він зрозумів, що потрібно покидати будинок – Олександр Козаков відповідає після тривалої паузи: «Я вдома також набудував захисні споруди з мішків із землею, аби вода не потрапила в самі приміщення. І коли попри першу з них, на воротах, вода почала прибувати у двір – я зняв відео для дружини, де сказав що це все, більше нічого не вдасться врятувати. Після цього сів в машину та поїхав до друзів, це було о 13 годині. За дві години потому знову приїхав, але навіть на вулицю потрапити вже не зміг – вода була вище голови. Тож усе, що мені залишалося – спостерігати з пагорба, як мій дім поглинає вода».
«Я плавав над своїм будинком на човні»
Вперше додому, а точніше до того, що залишилося від нього Олександр Козаков потрапив на третій день після затоплення. Зробити це йому вдалося на човні.
«Тоді не вистачало всього якихось півметра, щоб дах будинку повністю вкрився водою. В мене у руках була швабра, якою підіймав високовольтні дроти, аби ми їх не зачепили. Загалом ми змогли пропливти над гаражем, до будинку близько не наближалися. Тоді я також зрозумів, що вода зірвала дах з сараю. Як ви самі розумієте, рятувати вже було нічого…», – говорить з сумом Олександр.
Прийти, а не припливти до власної оселі херсонцю вдалося лише через тиждень. Рівень води по вулиці сягав чоловікові по пояс, а ось у дворі він був ще вищим. Та найбільше води було у самому будинку.
«Коли я розібрав залишки дамби на порозі та відкрив двері – на мене просто ринула ця вода. Вона там була під саму стелю. Я не наважився пройти далі, бо не розумів що в мене під ногами: дитячі іграшки, меблі чи електричні прилади… В домі творилось щось жахливе, немов там пройшовся смерч. Все було перевернуто та змішано між собою. Тобто вода не просто підняла речі й опустили їх, а вона певний час крутило все це у вирії», – зазначає Олександр Козаков.
Єдине, за словами Олександра, що залишилося висіти на своїх місцях – бойлер та ікони.
Погром та знищені речі – лише частина наслідків затоплення. Вода залишила по собі значно більшу проблему для родини:
«Будинок 1951 року побудови і його стіни були з каменя та глини, яку вода просто вимила. Всі несучі стіни розсипалися, змішавшись з іншим брудом. Вцілили тільки міжкімнатні перегородки, які я робив з червоної цегли під час ремонту. На них сьогодні і тримається дах. В іншому випадку – будинок би просто склався».
Вода зносила усе: дахи, стіни, речі
«Де жити далі?»
На момент нашого спілкування Олександр Козаков вже кілька днів власними силами наводив лад у будинку та дворі. При цьому, йому доводиться не лише розбирати завали та відмивати вцілілі речі від бруду, а ще й прибирати мертву рибу.
«Ще коли вода була по пояс, то так заходиш у двір – а тут рибка плаває. Нині ж залишається тільки збирати її разом з мулом та іншим сміттям, який принесла вода. А по вулиці дуже багато загиблої домашньої птиці: курей, індиків, гусей», – не приховує Олександр.
«Найменше лиха вода наробила у гаражі. Хоча він був повністю затоплений і потік води трохи змістив дах – його стан наразі кращий, ніж будинку. Тому разом з дружиною думаємо, що можливо варто переробити його у житлове приміщення. Бо будинок ремонту не підлягає, його необхідно лише зносити та заново будувати», – ділиться Олександр Козаков.
Усі плани і подальші дії родини залежатимуть від того, яка допомога та грошова компенсація буде передбачена державою для постраждалих від затоплення, внаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС.
Попри те, що родина Козакових морально виснажена – наміру залишити усе та розпочати новий етап життя в іншому місті поки не мають. Наголошують, заради свого сина та його майбутнього будуть пробувати всі можливі варіанти відбудувати СВІЙ ДІМ у Херсоні.
За матеріалами “Херсон плюс”
