Викладачка ХДУ працює над швейцарським проєктом щодо допомоги українським сім’ям

Викладачка ХДУ працює над швейцарським проєктом щодо допомоги українським сім’ям

За різними даними з початку повномасштабної війни Швейцарія прихистила близько 75 тисяч українців. Це стало викликом, зокрема, як для освітньої системи країни, так і для дітей з України та їхніх батьків. Викладачка педагогічного факультету Херсонського державного університету Євгенія Морозова на прикладі власної сім'ї відчула як важко адаптуватися до зовсім нової системи освіти.

Саме тому херсонська освітянка охоче долучилися до роботи над проєктом з допомоги землякам у Швейцарії, які вимушені були шукати там тимчасовий прихисток до повернення в Україну.

Проєкт – інформаційний, він покликаний розповісти та роз’яснити особливості освітньої системи в країні, аби українські діти і батьки могли швидше адаптуватися. Також там містяться різноманітні поради та рекомендації, є освітні пропозиції і навіть маршрути. У межах ініціативи передбачено розробку брошури «Школа та система освіти в Швейцарії» та сайту. Електронна версія вже готова.

Переконані, що участь викладачки у проєкті і ті перші зустрічі, що вже відбулися на рівні керівництва педагогічного факультету Херсонського державного університету й представників Базельського університету, стануть фундаментом нової потужної міжнародної співпраці: Херсон – Базель! І, звісно, посилять інтернаціоналізацію!

Сьогодні Євгенія Морозова продовжує працювати на кафедрі теорії та методики дошкільної та початкової освіти педагогічного факультету ХДУ, де викладає дисципліни ІКТ спрямування. І здобутий досвід, нові знання, безумовно, позитивно вплинуть на подальшу професійну діяльність в нашому університеті та сприятимуть розвитку херсонської освітньої системи.

Детальніше про проєкт – у інтерв’ю з викладачкою Херсонського державного університету Євгенією Морозовою.

– Як Ви дізналися про проєкт?

Через війну ми вимушені були з сім’єю покинути власний дім у селі Степанівка і виїхати до Швейцарії. Це було в серпні 2022 року.

Взимку разом із моєю колегою по педагогічному факультету Анастасією Волянюк познайомилися з директоркою Інституту освітніх науки Базельського університету Оленою Макаровою. Вона запропонувала мені попрацювати і взяти участь у проєкті, що покликаний прийти на допомогу сім’ям українців, які опинилися в Швейцарії.

Мене було включено до робочої групи проєкту, над яким ми разом з професором, доктором Елке Шлоте працюємо уже понад 4 місяці.

– Розкажіть про сам проєкт і Вашу участь у ньому?

Це така інформаційна брошура і сайт, де розповідається про систему освіти в Швейцарії, починаючи від дитячих садочків і закінчуючи доктором PhD.

У мою роботу входить адаптація української версії перекладу та збір матеріалів, що будуть доречними та відповідатимуть віковим особливостям дітей. Тому що брошура призначена не тільки для батьків, є цілі розділи для дітей та молоді. Наприклад, з корисними порадами від психологів, швейцарських школярів тощо.

Один з розділів присвячений мові та мовним аспектам. Є освітні пропозиції та маршрути для дітей і дорослих. На мою думку, це дуже корисна та цікава інформація, адже на карті зображено не тільки навчальні заклади для дітей, а й мовні школи та шпрах-курси для дорослих з можливістю подальшого працевлаштування. Також там вказано покликання на різноманітні служби, кантонарні відомства з питань освіти тощо.

При підготовці матеріалів я, як і моя керівниця Елке Шлоте, спілкувалася з батьками. Ми адаптували брошуру під потреби батьків, під те, що їх найбільше цікавило. Наприклад, те ж саме запитання: що з собою дати дитині? Адже тут немає харчування в школах, діти беруть ланч з собою. І це для батьків теж було дуже важливим. У Швейцарії є чіткий нормований список продуктів, що можна приносити з собою до школи.

– З якими труднощами стикнулися особисто Ви і Ваша сім'я?

Для мене, не як для наукового співробітника, а як мами двох дітей, проблемним є те, що в Швейцарії система освіти та освітній устрій кардинально відрізняється. Ми звикли, що у нас діти йдуть до дошкільного навчального закладу в 2 роки. У Швейцарії обов’язковим є відвідування дошкільного закладу з 4 років, а потім в 6-7 років перехід до початкової школи.

Швейцарія країна невелика і вона зіткнулася з тим, що нас, українців, тут дуже багато. Я проживаю у кантоні (одиниця адміністративно-політичного поділу у Швейцарії), де офіційна мова німецька. І постала проблема адаптувати наших дітей, віддати в спеціальні класи, де вони вивчатимуть німецьку мову пришвидшеними темпами. Перші пів року вони вчать німецьку і там певні основи математики, що відповідає віку. Коли дитина вивчила і осягнула базову програму, тільки тоді може піти у звичайну швейцарську школу разом з місцевими дітьми.

І коли наші діти переходять в звичайну школу, то батьки стикаються з тим, що їм взагалі незрозуміло, як і що відбувається далі: які предмети, розклад, який план, скільки років дитина має навчатися в початковій школі. Адже у Швейцарії це цілих вісім років, а не чотири, як ми звикли. Вісім років займає вся початкова школа, враховуючи 2 роки дитячого садка.

– Найскладніше в роботі над проєктом?

Найскладніше було адаптувати інформацію таким чином, аби це було зрозуміло для нас, батьків українських дітей. Тому що наголошую, кардинально відрізняється система освіти Швейцарії та України. І мені хотілося донести цю основну думку і ці ступені освіти. Може десь, навіть, порівняти з українськими, аби батьки зрозуміли, що на них чеках.

На якому етапі проєкт зараз?

На етапі внесення фінальних правок. Але сайт і всі покликання вже є. Видача брошури планується на середину серпня. Адже саме у серпні стартує новий навчальний рік. Проєкт орієнтований на те, щоб коли діти підуть до школи вони отримали нашу брошуру для ознайомлення. Це загальношвейцарський проєкт, тож вона буде розповсюджена по освітнім закладам німецької частини країни. Адже у кантонів є свої особливості в освіті.

Після видачі брошури чи є перспективи у розвитку проєкту?

На цьому етапі проєкт завершується. Тож, до серпня ми працюємо, а далі сподіваюся, що співпраця з Базельським університетом і саме Інститутом освітніх наук буде продовжуватися на благо для наших співвітчизників.

Адже є й інші ініціативи щодо допомоги українцям, які вимушено покинули свої домівки. У вересні стартує міжнародний проєкт, що охоплюватиме не тільки Швейцарію, а й країни Балтії, США. Проводитиметься анкетування для батьків, аби виявити з якими проблемами та труднощами вони зіткнулися. Проєкт буде більш розрахований на культурологічні особливості, на те, як дітям адаптуватися, вивчити мову.

–  Знаємо, що Ви є учасницею інформаційних заходів на підтримку України. Розкажіть про це.

У Інституті освітніх науки Базельського університету ми з Анастасією (викладачка педагогічного факультету ХДУ) познайомилися з колективом і домовилися про зустріч. У форматі презентації розповіли більше про Херсонський державний університет, Херсон і Україну. Розповіли про наш педагогічний факультет, напрями підготовки. Показали, як виглядав наш університет до 24 лютого 2022 року. Наголосили, що українська освіта сьогодні тримається на наших титанах – освітянах, які у надважких умовах відсутності світла і зв’язку продовжують працювати. Також на наше прохання директорка Інституту освітніх наук Базельського університету Олена Макарова спільно з колегами записали відеозвернення на підтримку українських освітян. Відео показували у межах конференції по Фребельпедагогіці, що проходила на базі педагогічного факультету нашого університету.

Також щотижня ходимо на центральну вулицю Базеля, де збираються українці і виступають на підтримку України. Ми збираємо кошти для Збройних Сил України. Нагадуємо місцевим, оскільки Базель – це таке мультикультурне і багатонаціональне місто, що війна в Україні триває. Люди не мають про це забувати! 

Прецентр ХДУ