Студенти-історики розкривають таємниці Білозерського городища
Студенти факультету психології, історії та соціології в цьому році вже традиційно проходили практику на Білозерському городищі поблизу селища Дніпровське.
Предмети побуту, знаряддя праці, жіночі та чоловічі прикраси, що датуються IV–III ст. до н.е. – такі історичні знахідки займуть тепер своє достойне місце в археологічній колекції Херсонського державного університету. Ще декілька забутих рядків у книзі стародавньої історії нашого краю вдалося відновити завдяки студентам факультету психології, історії та соціології, що проходили практику на Білозерському городищі поблизу селища Дніпровське.
Кожного року, закінчивши другий курс, хлопці та дівчата їдуть перевіряти свої теоретичні знання в польових умовах. За сезон майже півсотні майбутніх істориків приміряють на себе ролі копачів, куховарів, двірників та представників інших професій. Адже жити у польовому таборі та щодня сантиметр за сантиметром буквально крізь пальці ретельно пересівати тонни ґрунту – одних книжкових знань тут буде замало. І все ж ніяка важка праця під палючим південним сонцем та спартанські умови життя не можуть зрівнятися з радістю від чергової знахідки, яку вдалося відвоювати у херсонського степу. Тому й недивно, що, як відзначила начальник експедиції кандидат історичних наук доцент Валерія Билкова: «У розкопках часто беруть участь не тільки нинішні студенти ХДУ, а й випускники. Якщо людина щиро любить свою професію, це назавжди».
Перевірити свою любов на міцність допомагає практикантам куратор студентських груп, лаборант археологічної лабораторії ХДУ Ілона Самойленко. Саме вона розповіла про те, що деякі знахідки взагалі унікальні, бо подібних не зафіксовано в жодних історичних джерелах. Вони належать до античного часу і можуть пролити неабияке світло на вивчення побуту та життєвого устрою стародавніх еллінів, поселення яких і досліджують студенти-історики.
«Це дуже відрізняється від теоретичного освоювання знань. Коли ти тримаєш у руках предмет, який пролежав у землі не одне століття, то починаєш розуміти, що й тисячі прочитаних книжок не зможуть подарувати тобі такі відчуття. А ще на практиці добре видно, що насправді представляє із себе кожна людина. Адже археологічні розкопки – це, перш за все, колективна праця. І від згуртованості колективу часто залежить й результат роботи. Ми піднімаємося о 4-й годині ранку, лягаємо о 22-й. Протягом дня працюємо на розкопі, а ще треба всіх нагодувати і підтримувати чистоту в таборі. Все це не так вже й легко. Проте завдяки набутому досвіду я вже можу з упевненістю констатувати, що наука історія без практики неможлива!» – розказала студентка 241-ї групи ФПІС Ірина Кардавар.
«Я бачу в цих дівчатах та хлопцях неабиякий потенціал. І дуже пишаюся тим, що вони навчаються саме в Херсонському державному університеті, – поділився своїми враженнями ректор ХДУ Олександр Ходосовцев, який 21-го червня відвідав юних археологів-практикантів. – До статусу дипломованих істориків їм ще вчитися кілька років. І хто знає, можливо, завдяки цим двом тижням, проведеним на розкопках Білозерського городища, вже зовсім скоро наша країна пишатиметься своїми новими тацитами та геродотами».
