Херсонський державний університет
Kherson State University · Sapere aude! · засновано 1917
16 липня виповнюється 115 років від дня народження Василя Костянтиновича Барки (справжнє прізвище Очерет) поета, прозаїка і публіциста, літературознавеця, лауреата Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2017 р., посмертно).
Василь Костянтинович Барка - один із найбільших сучасних поетів західної еміграції. Його твори вирізняються великою оригінальністю форми і глибокою християнською релігійністю. Основними прикметами письменника є незвичайні доброта і скромність, гуманність і побожність. Він вважав, що визволення людини починається від думок про свободу, про шляхи і можливості її здобуття.
Народився у селі Солониця біля міста Лубни на Полтавщині 16 липня 1908 року. Навчався в духовному училищі в Лубнах, у трудовій школі. Після закінчення семирічки – у Лубенському педагогічному технікумі. З 1927 року після закінчення технікуму вчителював на Донбасі. Через конфлікт із партійними чиновниками переїхав в Краснодар, де вступив до місцевого педагогічного інституту на філологічний факультет.
Літературна стежка Василя Барки розпочалася з поезії. 1930 року з’явилася збірка поезій «Шляхи», 1932 року – збірка «Цехи». Продовжуючи навчання, вступив до аспірантури на українське відділення, але змушений був перевестися до відділу історії середньовічних західноєвропейських літератур Московського педагогічного інституту. Одночасно з навчанням в аспірантурі працював в Краснодарському художньому музеї науковим співробітником, вивчав європейський живопис, викладав в інституті. 13 березня 1940 року в Москві захистив кандидатську дисертацію на тему: «Божественна комедія» Данте: (Політична теорія, гуманізм, риси стилю)».
У 1941 році пішов на фронт добровольцем, в 1942 році був важко поранений, опинився в окупації.
1950 року за офіційним дозволом Василь Барка переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. Свої погляди на мистецтво, літературу і життя Барка висловив в есе «Жайворонкові джерела» (1956), «Вершник неба» (1965), «Земля садівничих» (1977) і літературознавчих працях «Уваги про поезію старовинну і сучасну» (1958), «Хліборобський Орфей, або Клярнетизм» (1961), «Правда Кобзаря» (1961), «Творчість» (1968).
У 1958-1959 pоках вийшли поетичні збірки поета «Псалом голубиного поля», «Океан». Протягом 1958-1961 років Василь Барка працював над романом «Жовтий князь», який опублікував у 1963 році окремою книгою в Нью-Йорку. У 1981році роман перекладино на французьку, і тільки в 1991 р. з’явився в Україні. Роман «Жовтий князь» відомий в багатьох країнах світу. Письменник сам пережив голод, тому всенародна трагедія 1932-1933 років правдиво відтворена на сторінках роману. Матеріалом для твору послужили спогади очевидців і власні враження письменника.
1968 року вийшла поетична збірка «Лірник». Над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці) письменник працював протягом 1969-1988 років. У цей час вийшли : епічна поема «Судний степ», поезій «Океан», поетична збірка «Свідок для сонця шестикрилих» , драматична поема «Кавказ». Ці твори Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку.
Для зрілого періоду творчості Барки характерне оригінальне використання засобів фольклорної поетики в поєднанні з принципами барокової символіки, цілісність художніх композицій, перейнятих просвітленою християнською містикою, й оприсутненням Бога в колі дарованого людині світу.
Помер видатний український письменник у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року.
Його літературна спадщина, крім рукописів, які зберігаються в Нью-Йорку, це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики.
До 115-річчя від дня народження Василя Барки (1908–2003), українського письменника, літературознавця у Наукова бібліотека ХДУ представляє віртуальну книжкову виставку
На виставці представлені документи і публікації із фондів бібліотеки.
Твори Василя Барки
Література про життя та творчість Василя Костянтиновича Барки